Obsidian Tower, три свічки

Не все, що виглядає як опора — є нею. Зовнішні зв’язки, статуси, увага — можуть створювати відчуття стабільності. Є момент, коли ти розумієш, що тримаєшся не за себе. І тіло це показує першим: напруга, тривога, відсутність опори всередині. Все ніби стабільно. Ти тримаєшся. Але цього завжди недостатньо. Бо те, що можна втратити — не є опорою. Справжня з’являється тоді, коли ти перестаєш шукати зовні і відчуваєш: ти є. Obsidian Tower — це форма, що нагадує: справжню опору не сформувати зовні. Вона вибудовується в момент, коли перестаєш шукати, за що триматись — в тобі вже було те, що тримало тебе весь цей час. Це про місце всередині, яке не рухається разом зі світом. І саме там виникає питання: істина в чому?